Інтерв'ю з газет

Недавно «Молодь України» надрукувала матеріал про драматичну історію кобзарського мистецтва, зокрема його найкращих представників. У публікації промайнула згадка про знаменитий «Козацький марш» і про романтичну долю його появи. Наголошувалося, І що тріумфальний спалах популярності цього славня українському духові стався завдяки молодому й вже тоді талановитому композитору Віктору Гуцалу, нині — народному артисту України, лауреату Національної премії імені Н Т. Г.

     Георгій Іванович Агратіна - видатний цимбаліст всесвітньо відомій соліст-виконавець на народних інструментах, серед яких, крім цимбалів, - свиріль (най, або флейта Пана), сопілка, телинка, окарина (зозулька) та ін. Відомий також як цікавий композитор, автор популярних концертних творів та музики до театральних вистав, блискучий оркестровий аранжувальник, а також талановитий редактор-перекладач для народних інструментів творів класичної та сучасної музики.

         До невеличкого музею при Національному оркестрі народних інструментів хочеться прийти не один раз. Адже створені народом інструменти допоможуть простежити нашу історію і культурний розвиток не згірше за історичні літописи чи археологічні знахідки. Скажімо, гудок — струнно-смичковий інструмент, відомий ще з часів Київської Русі і намальований на фресках Софійського собору, — прообраз скрипки: у XI сторіччі в Італії, країні видатних скрипкових майстрів і скрипалів, її ще не було. Давня ліра, чотириструнна кобза, бандура — основа в оркестрі народних інструментів… На лірі переважно виконували церковну музику, бандура ж була більш демократичним інструментом — на ній можна було грати все. Сучасна бандура має 64 струни, тож щоб опанувати її, потрібне неабияке терпіння, бажання і любов. Але неповторне звучання і невичерпні художні можливості її — втіха як для виконавця, так і для слухача. Цікаво, що тисячолітню сопілку вмів в Україні вирізати кожен сільський хлопчик. Ну і , звісно, заграти на ній. Рубель, качалка, бербениця — взагалі-то предмети побуту, в останній, наприклад, роблять овечий сир, але в руках умілого музики ще й як заграють! Гуцульські цимбали, без яких не обходиться жодне весілля, цитра, трембіта… Козацька сурма XVI сторіччя — її відродили наші майстри за описом Гната Хоткевича, який побачив таку одну — чудом збережену — у Санкт-Петербурзі. Очевидно, саме неупокорене звучання цієї сурми наприкінці 80-х років минулого століття збентежило правителів і вони заборонили виконання «Запорізького маршу» — візитівки оркестру народних інструментів. Водночас і його автору та диригенту оркестру Віктору Гуцалу довелося на певний час перейти до іншого творчого колективу…