СКРИПКА — струнно-смичковий інструмент, який сформувався в XVI ст. Попередниками скрипки були: гудок, ліра, генсле, гадулка, ліра да браччо та інші. Але квінтовий стрій скрипка запозичила од свого прототипу — гудка (всі інші попередники скрипки мали квартово-терцій-ний стрій).
Скрипка поширена у всьому світі як один з найдосконаліших музичних інструментів. На Україні скрипка в її теперішньому вигляді вже побутувала в XVI ст., що засвідчують поборові реєстри.
На початку XVII ст. скрипалі входять до складу полкової музики Війська Запорізького. Скрипка супроводжувала народне видовище вертеп. В побуті народу скрипка посіла належне місце в інструментальному ансамблі — троїстих музиках. Завдяки скрипці бурхливо розвивається жанр народно-інструментальної музики, основу якої складають танцювальні мелодії, похідні марші і музика просто для слухання. Як і колись, так і тепер є багато народних скрипалів-виконав-ців, які відрізняються певними особливостями видобування звуку, аплікатури, штрихів, принципами музичного розвитку, що надають їхній творчості своєрідної характерності і неповторності.
На основі скрипки майстри створили інші типи смичкових інструментів: альт, віолончель, контрабас.
Найбільшим скрипковим майстром XX століття вважають українця Левка Добрянського з Одеси.
Струнно-смичковий квінтет став основою народного оркестру України.
Додати коментар