БАСОЛЯ — інструмент, який походить від старослов'янського великого гудка — гудища. Вона мала три струни і грали на ній лукоподібним смичком. Потреба у створенні басолі виникає в народній музичній практиці тоді, коли стали виникати інструментальні ансамблі. І зараз вона використовується лише в ансамблях троїстих музик. Ззовні схожа на віолончель з трьома або чотирма струнами. Грають на них характерним способом, а саме-кладуть інструмент на коліна нижньою декою до грудей виконавця, як гітару, правою рукою за допомогою дерев'яної палички б'ють по струнах, а лівою притискують струни на грифі. Виникає рвучкий, карбований звук з домішкою шуму.
Цікавий різновид басолі можна зустріти на Закарпатті. Це п'ятиструнний інструмент, на якому грають щипком плектра або ударяють по струнах спеціальною паличкою—бильцем, відбиваючи ритмічний малюнок музики. За допомогою кількох рухомих поріжків на грифі досягається раптове перестроювання відкритих струн, що дозволяє грати на такій басолі, не притискуючи пальцями струн на грифі.