Окрасою цьогорічних Різдв’яно-новорічних святкувань в Україні стали три концерти НАОНІ. Два з них – традиційні, «вертепні», з Олегом Скрипкою, що вже котрий раз вражають своєю вибуховою радістю, феєричними колядками, музичними забавами і йдуть на біс. А третій – це зовсім нова сторінка в історії і оркестру, і вітчизняної української музичної культури під назвою "Гуц and Roll".
Чому це нова сторінка? – Та тому, що в цьому концерті з 18-ти творів – шістнадцять – авторських, дві – аранжування, опрацьовані музикантами оркестру, більшість композицій у прем’єрному виконанні. А ще тому, що створила цю музику в основному молодь оркестру – диригент Олег Кунтий і виконавці Олесь Журавчак, Тарас Столяр, Георгій Матвіїв, Юрій Яценко. Чи багато оркестрів спроможні на таке?
А до чого тут історія вітчизняної музичної культури? Тому що в цьому колоритному, глибоко українському, добірному концерті були і щедрівка, і коломийка, і обробки народних творів («Взяв би я бандуру…», «Ой верше мій верше»), і сучасна вітчизняна класика (Юрій Шевченко і Ігор Поклад), і обробка такої актуальної зараз «Ой у лузі червона калина», і, звичайно, яскраві музичні світлини – «Світанок», «Ранковий дощ», «Весела посмішка», «Герц», «Південні вітри» та інші.
Інколи музичні колективи з метою викликати позитивні емоції слухачів зловживають виконанням «безпрограшних», чи трохи «затертих» шлягерів. Принагідно згадуючи це слово («шлягер», або хіт сезону), жодного з цих шлягерів в концерті виконано не було, але сам концерт став хітом. В першу чергу він справляє таке враження витонченістю, поєднанням душі творів, їх мелодичності з технікою, простором, що виглядає імпровізацією, а головне, тією душевною радістю від гри, яку демонструють і передають слухачам музиканти.
Постійні шанувальники творчості оркестру вже звикли до індивідуальної і ансамблевої віртуозності музикантів оркестру. І це стає звичним. Але ті, хто хоч раз в житті брав в руки який-небудь музичний інструмент, добре розуміють, чим досягається ця «легкість» і «простота». А коли це виконується ще ніби жартома, з посмішкою, з якоюсь молодечою задерикуватістю і подоланням музикантами технічно складних фрагментів - це викликає захоплення. При цьому важко усвідомити, що в умовах пандемії і неможливості провести більше двох-трьох спільних репетицій оркестр досяг такої філігранної злагодженості у концерті.
Тепер щодо «Гуц and Roll». Назва. «and Roll» – зрозуміло, від Рок-н-рол (англ. rock'n'roll — крутись і гойдайся), або в концерті - насолоджуйся сучасною українською музикою і її виконанням. Але виникає думка: «Гуц -». Так, від імені художнього керівника і головного диригента. А чи скромно це, чи доречно? А відповідь знаходиться в тім, що з 1969 року він пов’язав своє життя з оркестром, а з 1984 року його художній керівник і головний диригент. А це тисячі концертів, десятки країн, понад 2500 виконаних творів. І як тут не пригадати оркестри Г.Бреговіча, О.Лундстрема, М.Леграна, А.Тосканіні, Л.Бернстайна, Йозефа і Йоганна Штраусів, які виплекали свої самобутні колективи до рівня світових взірців. Напевне і ім’я Віктора Гуцала вкарбоване в творчості Національного оркестру народних інструментів України.
І наостанок. Згадуючи імена великих диригентів, доречно порівняти схожі риси Віктора Гуцала з рисами Герберта фон Караяна – диригента світового рівня і пожиттєвого музичного керівника Берлінського філармонічного оркестру. Ці риси на тлі життєвої мудрості і, варто зауважити, педантичної, надтвердої професійної вимогливості, – це вміння розгледіти і розвинути в молоді найкращі грані таланту та надати творчого простору музикантам. А свою роль на публічних виступах подавати здебільшого як доброго помічника, що разом з публікою насолоджується грою музикантів.
Браво, НАОНІ! Браво Віктор Гуцал! Нових успіхів на славу Україні!
Автор: Віталій Ігорович Нечипоренко, доцент КНУ імені Тараса Шевченка