Привітання з Ювілеєм Віктора Омеляновича Гуцала від Нечипоренко Віталія Ігоровича

 

2 січня виповнилось 75 років видатному українцеві, моєму великому другу Віктору Омеляновичу Гуцалу – художньому керівникові Національного академічного оркестру народних інструментів України (НАОНІ). А ще це лауреат премії Т.Шевченка, професор і народний артист України, що за 50 років своєї творчої діяльності зробив цей оркестр кращим оркестром народних інструментів у світі.

     Чому це кращий оркестр народних інструментів? Адже, наприклад, у нашого сусіда-агресора є хороші оркестри  - імені Андрєєва, Осіпова, Нєкрасова, або оркестр Бреговіча, чи молдовський колектив «Флуєраш», чи іспанські гурти. Але вони здебільшого етнічно, фольклорно, або інструментально гомогенні. Більш того, можливо є окремі сильніші виконавці, чи навіть ансамблі, але кращого оркестру немає! Хоча б за набором 62-х народних інструментів (!) - де ще є таке в світі? І тут варто пригадати, що хоч батьківщиною скрипки з ХV-го століття вважають Італію, але зображення скрипки є ще на фресках нашого Софійського собору. Так що де її батьківщина – то ще питання.

     А ще яскравими рисами Віктора Омеляновича є велика любов і довіра до кожного зі своїх 68-ми музикантів (яку він часто  сором’язливо приховує за вимогливістю, жартами чи удаваним відстороненням), повага до слухачів, їх смаків і уподобань і творча молодість. Бо як інакше назвати ризикові пошуки, коли оркестр віртуозно виконує композиції з джазу, рок-музики, світові хіти легкої музики, чи симфонічні твори Моцарта, Россіні та ін. (А концерти з Онукою на завершенні Євробачення у нас в Києві, чи з Олегом Скрипкою?). А що вже говорити про українську інструментальну музику, коли, наприклад, на одному з дисків розміщено 113 творів (більше семи годин звучання) зі всіх регіонів України – від Луганщини, Донеччини і Слобожанщини до Буковини, Гуцульщини і Закарпаття?

До цього ж  - концерти зі співаками - І.С.Козловським, А.Б.Солов’яненком, Є.С.Мірошніченко, Д.М.Гнатюком, чи нинішніми Марією Стеф’юк, Ігорем Борко, Володимиром Гришко, Фемієм Мустафаєвим та багатьма іншими.

Та «нєт пророка в свойом отечестве», бо в Новий рік ми з зомбо-ящика слухаємо або концерти іноземців, або юних «зірок», або 95-й квартал. Інше – «не формат»? Але, колись подорослішаємо.

А щодо оркестру – в ці новорічні святкові дні не полінуйтесь і насолодіться, знайшовши в Гуглі хоча б один твір – «Венеціанський карнавал» Гаетано Куньяні у виконанні соліста оркестру професора, народного артиста України Георгія Агратіни на свирілі (це досить складний у використанні інструмент, а виконання відноситься до того, що повторити неможливо), або просто пошукайте записи оркестру – там кожен знайде на свій смак чого душа бажає.

І наостанок. Для тих, хто буде біля телевізора. Подивіться двосерійний документальний французький (?!) фільм «Рихтер непокоренный». Він багато про що. До речі, батьківщиною зірок світового музичного виконавського мистецтва Св.Ріхтера, Ем.Гілельса, Г.Нейгауза, Т.Докшицера, О.Криси, В.Попадюка є наша Україна (Житомир, Одеса, Ніжин, Кропивницький…). Або просто на Різдво 7 січня сходіть в Палац «Україна» на різдв’яний концерт цього оркестру з Олегом Скрипкою (це не реклама, бо я ж не рекламував 31 грудня традиційний новорічний феєричний  аншлаговий концерт оркестру «За 5 годин до Нового року» в Палаці Мистецтв).

Пишу це, щоб ми вміли радіти і вчились цінувати і шанувати те, що ми маємо, ту землю, на якій живемо, і тих наших людей, з якими ми живемо у нас в Україні – українців, росіян, євреїв, кримських татар, поляків і інших.

 

Віктору Омеляновичу ж ще раз «Многая літа!» і нових творчих звершень, а всіх вас, друзі, з Новим 2019-м роком! І хай він принесе всім нам мир і спокій, а ще відчуття гордості за нашу Україну, її людей, культурні надбання і щастя!